Святитель Александр, патріарх Константинопольський

30 серпня вшановуємо святителя Александра, патріарха Константинопольського, визначного діяча православної віри IV століття та захисника вчення Першого Вселенського собору.

Олександрові.
Звільнившись від пут плоті, Олександре,
ти став часткою Господньої спадщини.

Пам’ятний вірш звертається до Александра як до того, хто звільнився від пут плоті й став причасником Господньої спадщини.

Перш ніж стати наступником святителя Митрофана, Александр служив його помічником і представником. Митрофан був літнім і хворим, тому Александр представляв його на Першому Вселенському соборі в Нікеї 325 року, який засудив учення Арія.

Згідно з житієм, потім він відвідував єпархії та церкви, поширюючи рішення 318 отців. Попри вік, подорожував Фракією, Македонією та іншими регіонами Греції. Після упокоєння Митрофана успадкував Константинопольську кафедру.

Як архіпастир він зіткнувся з труднощами аріанської суперечки. Церковне передання розповідає, що на нього тиснули, вимагаючи допустити Арія до Святого Причастя. Александр звернувся до молитви, просячи Божої допомоги. Арій помер до запланованого відновлення його в церковному спілкуванні.

Святитель Александр мирно спочив у похилому віці. Житіє, опубліковане Православною церквою в Америці, датує його упокоєння 340 роком, у віці 98 років. Церква шанує його непохитність у вірі та пастирське служіння.

Явившись посвяченими в небесні таємниці, ви стали для світу вісниками божественної істини, пасучи Христову Церкву в угодний Богові спосіб: святий Олександре, захиснику Трійці; славний Іване, вихований благодаттю; і Павле, перший серед священників. Тому ми прославляємо вас.

Піснеспів прославляє Александра, захисника Трійці, Іоанна, вихованого благодаттю, та Павла, визначного серед священнослужителів: небесних тайноводців, які богоугодно пасли Церкву Христову й відкривали світові Божу істину.